Історія та зміст свята
Введення в храм Пресвятої Богородиці належить до дванадцяти найбільших річних свят церковного року. За церковним переданням, батьки Марії — праведні Іоаким і Анна — коли дівчинці виповнилося три роки, привели її до Єрусалимського храму, аби присвятити Богові, як обіцяли ще до її народження. Відтоді, за традицією, Марія виховувалася при храмі аж до заручин з Йосипом.
Ця подія не описана в канонічних Євангеліях, а відома з давніх церковних переказів і апокрифічних текстів, проте church здавна шанує її як важливий момент у долі Богородиці — початок її особливого шляху служіння.
В Україні свято відзначають 21 листопада за новоюліанським календарем, на який Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли 1 вересня 2023 року. За старим юліанським стилем, яким досі послуговуються деякі церкви, ця дата припадає на 4 грудня.
Традиції й обряди в Україні
У народній традиції Введення вважали межею між осінню і зимою, часто саме після цього свята говорили, що зима остаточно вступає у свої права. У церквах цього дня відбувається святкове богослужіння, вірні приходять на літургію, щоб вшанувати подію.
За давнім звичаєм, дівчатам, яким виповнилося три роки, у цей день іноді присвячували особливу молитву чи благословення — символічно нагадуючи про введення маленької Марії до храму. У деяких регіонах було прийнято того дня освячувати воду або приносити до церкви свічки.
Що заведено і чого не заведено робити
На Введення заведено відвідати церкву, поставити свічку, помолитися за родину та подякувати за прожитий рік. Багато людей намагаються провести цей день у спокої, приділити час родині та зробити добру справу для когось із близьких чи сторонніх.
За народною традицією, у це свято не варто сваритися, ображати інших словом чи ділом, братися за важку фізичну працю без потреби. Вважалося, що спокій і лагідність, виявлені цього дня, приносять добро на весь наступний рік. Це радше моральний орієнтир, ніж суворий припис.
Народні прикмети
Із Введенням пов'язано чимало прикмет, що стосуються погоди й майбутнього врожаю. Якщо цього дня надворі мороз і сніг — селяни вірили, що зима буде сніжною і холодною, а весна прийде вчасно. Тепла й похмура погода, навпаки, вважалася знаком затяжної та вологої зими.
Звертали увагу і на вітер: сильний вітер того дня, за повір'ям, обіцяв неврожайний рік, а тихе, ясне небо — добрий знак для майбутнього посіву. Ці спостереження — частина давньої землеробської культури, і сприймати їх варто радше як цікаву традицію, ніж як точний прогноз.
Святковий стіл
Введення не належить до постних днів у більшості випадків, тож на стіл можна подавати страви з м'яса, риби та молочних продуктів, якщо це не збігається з періодом посту. Традиційно готували наваристий борщ, печене м'ясо, каші, пироги з різними начинками.
Обов'язковою на столі часто була випічка — пироги чи книші, а також мед і фрукти, які символізували щедрість і достаток. Головним у цей день вважали не багатство частування, а теплу атмосферу за столом і час, проведений разом з родиною.