Історія та зміст свята
Свято присвячене пам'яті двох апостолів — Петра та Павла, які, за церковним переданням, зазнали мученицької смерті в Римі за часів імператора Нерона. Апостол Петро вважається одним із дванадцяти учнів Христа, а Павло, хоч і не належав до цього кола, став одним із найактивніших проповідників християнства серед різних народів.
Церква об'єднала пам'ять про обох апостолів в одне свято, підкреслюючи цим спільність їхньої місії — поширення християнського вчення, попри різні життєві шляхи. Після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар свято відзначають 29 червня, тоді як раніше за старим стилем воно припадало на 12 липня.
Перш ніж настає саме свято, віряни дотримуються Петрівського посту, який починається через тиждень після Трійці і триває аж до дня апостолів. Це один із чотирьох багатоденних постів церковного року.
Традиції й обряди в Україні
На Петра і Павла в українських селах здавна влаштовували гуляння та ярмарки, адже завершення посту сприймалося як привід для радості й спільних зустрічей. У багатьох регіонах саме цього дня традиційно розпочинали жнива або готувалися до них, тож свято мало ще й господарське значення — межу між весняними та літніми польовими роботами.
За народною традицією, напередодні свята молодь влаштовувала вечорниці з піснями та іграми, а на самий день ходили до церкви на святкову літургію. У деяких місцевостях зберігався звичай відвідувати родичів і сусідів, ділитися стравами та вітати одне одного зі святом.
Цього дня також вшановували чоловіків на ім'я Петро та Павло, влаштовуючи для них невеликі домашні застілля.
Що заведено і чого не заведено робити
На Петра і Павла заведено відвідати церковну службу, адже це велике церковне свято, присвячене шанованим апостолам. За традицією, того дня варто приділити час родині, помиритися з тими, з ким були суперечки, і почати день у мирному настрої.
Не заведено виконувати важку фізичну працю, зокрема шити, прати чи братися за будівельні роботи — вважалося, що свято варто провести в спокої, а не в клопотах. Також традиція не радить сваритися чи проводити день у поганому гуморі, адже це, за народними віруваннями, могло позначитися на подальших справах.
Водночас легка робота в господарстві чи приготування святкової страви не заборонялися — головне, щоб день минув у злагоді та спокої.
Народні прикмети
У народі існувало чимало прикмет, пов'язаних із цим днем, здебільшого стосовно погоди та майбутнього врожаю. Якщо на Петра і Павла була ясна й тепла погода, вірили, що осінь видасться сухою, а якщо йшов дощ — очікували дощової пори на кілька тижнів наперед.
Спостерігали також за росою: рясна роса вранці вважалася провісником доброго врожаю зернових. Прикмети такого роду варто сприймати як частину народної культури та спостережень за природою, а не як точний прогноз.
Святковий стіл
Оскільки свято Петра і Павла завершує Петрівський піст, на стіл традиційно подавали страви, яких не можна було їсти впродовж попередніх тижнів — м'ясні наїдки, молочні продукти, яйця. Господині готували борщ на м'ясному бульйоні, варену чи смажену курку чи іншу птицю, а також випікали пироги з різними начинками.
Не обходилося без свіжих овочів та зелені, адже саме в цю пору року з'являлися перші огірки, кабачки та молода картопля. На десерт подавали молочні страви — вареники з сиром, налисники, а також випічку з ягодами, яких на початку літа вже було вдосталь.
Стіл накривали щедро, адже свято символізувало не лише завершення посту, а й початок нового господарського періоду — жнив та літньої праці.