Історія та зміст свята
Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього належить до дванадесяти найважливіших церковних свят року і відзначається 14 вересня за новоюліанським календарем, яким користуються ПЦУ та УГКЦ від вересня 2023 року. За старим юліанським стилем ця дата припадала на 27 вересня, і деякі спільноти, що досі дотримуються юліанського календаря, святкують саме тоді.
За церковним переказом, свято встановлене на згадку про дві події. Перша — віднайдення Хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, у Єрусалимі приблизно у 326 році матір'ю імператора Костянтина, царицею Оленою. Друга — повернення святині з перської неволі до Єрусалима імператором Іраклієм у 629 році, після того як Хрест кілька років перебував у полоні.
Назва свята «Воздвиження» походить від обряду підняття (воздвиження) хреста під час богослужіння, коли священник високо піднімає хрест перед вірними на знак його перемоги над смертю і повернення християнській спільноті головної святині.
Традиції й обряди в Україні
У народній традиції Воздвиження вважалося межею між літом і осінню — днем, коли остаточно завершується бабине літо і природа готується до холодів. За повір'ям, саме цього дня змії й інші плазуни ховаються в землю на зимову сплячку, а птахи остаточно вирушають у вирій.
У церквах цього дня відбувається урочисте богослужіння з винесенням і підняттям хреста, віряни приходять помолитися й поклонитися святині. У деяких місцевостях зберігався звичай ставити або освячувати невеликі хрести на полях, у садах чи біля осель — на знак захисту оселі та вдячності за врожай.
Що заведено і чого не заведено робити
Традиційно 14 вересня заведено відвідати богослужіння, помолитися і провести день у спокої та роздумах. Це один із небагатьох днів у церковному календарі, коли дотримуються посту незалежно від дня тижня — на знак пошани до жертви Христа.
Не заведено в цей день брати в руки гострі предмети — ножі, серпи, сокири, голки — через народне повір'я про символічний зв'язок із розп'яттям. Також уникали важкої фізичної праці, копання землі, шиття та інших робіт, які вважалися недоречними у святковий день. Здавна не радили і справляти весілля чи гучні святкування, обираючи для цього інші дати.
Водночас це стосується побутових звичаїв і народних вірувань, а не суворих правил — головним завжди залишалося внутрішнє налаштування на молитву і повагу до свята.
Народні прикмети
З Воздвиженням пов'язано чимало прикмет, що стосуються погоди й прийдешньої осені. Якщо цього дня стояла тепла й суха погода, вірили, що осінь буде довгою та лагідною. Дощ чи похмуре небо, навпаки, провіщали ранню й вологу осінь.
Спостерігали і за птахами: якщо журавлі відлітали до Воздвиження, це означало швидке настання холодів. А прислів'я «на Воздвиження змія в кубло рушає» нагадувало, що з цього дня в лісі й полі варто бути обережними, адже плазуни ще можуть траплятися дорогою до зимівлі.
Святковий стіл
Оскільки 14 вересня — день посту, святковий стіл традиційно був пісним. На стіл подавали страви з овочів, каші, хліб, мед, гриби та фрукти, зокрема груші й яблука, якими якраз завершувався збір урожаю.
М'ясні та молочні продукти в цей день не вживали. Головним у трапезі вважалося не розмаїття страв, а скромність і вдячність за врожай, зібраний протягом літа.