Значення імені
Ім'я Мирослава складається з двох давніх слов'янських основ — «мир» (спокій, лад, згода, а також «світ», «громада») і «слав» (слава, хвала). Через це його тлумачать подвійно: «та, що славить мир» або «славна миром, мирна й уславлена». Це жіноча відповідність до чоловічого імені Мирослав, побудованого за тією самою двоосновною моделлю. У народній свідомості ім'я міцно пов'язують із миролюбністю та добрим ім'ям у людях.
Походження та історія імені
Мирослава належить до великої родини давніх слов'янських двоосновних імен-композитів, як-от Володислава, Святослава, Ярослава, Богуслава. Такі імена були поширені в княжу добу й мали значення побажання: батьки прагнули, щоб дитина зросла шанованою, з доброю славою та в мирі. Ім'я відоме в українців, поляків (Mirosława), чехів і словаків (Miroslava), південних слов'ян, де воно особливо популярне.
У православних і католицьких святцях імені Мирослава традиційно немає, тому при хрещенні дівчинку часто нарікали іншим, церковним іменем. Нова хвиля популярності імені в Україні припала на добу національного відродження — від кінця ХІХ століття й далі, коли свідомо поверталися давні слов'янські імена; свою роль відіграв і образ Мирослави з повісті Івана Франка «Захар Беркут». Сьогодні це ім'я сприймається як питомо українське, милозвучне й водночас урочисте.
Характер і особисті якості
Мирославі приписують поєднання лагідності та внутрішньої твердості: вона рідко підвищує голос, але наполягає на своєму. Вважається, що з дитинства це спостережлива, трохи горда дівчинка, яка не терпить несправедливості й легко стає захисницею слабших. Їй приписують добрий смак, любов до краси, музики й слова, а також потребу в гармонії — конфлікти виснажують її більше, ніж робота. У народних уявленнях Мирослава — той, кого просять про пораду, бо вміє слухати й не розносить чужих таємниць. Слабким місцем називають упертість і схильність довго пам'ятати образи.
Доля і життєвий шлях
Вважається, що Мирослава йде до своєї мети поступово, без ривків, зате рідко відступає з початого шляху. Їй приписують успіх у професіях, де потрібне слово й уміння порозумітися з людьми: освіта, медицина, журналістика, право, мистецтво, культура. У народних уявленнях така жінка довго вибирає спутника життя, але створивши родину, стає її справжньою опорою. Дім для Мирослави — не лише стіни, а осередок, куди тягнуться родичі й друзі. Кажуть, що друга половина життя в неї часто спокійніша й щасливіша за молоді роки.
Сумісність імені з іншими іменами
Мирославі приписують злагоду з чоловіками врівноваженими, надійними й не схильними до дрібних сварок. Вважається, що складніше їй із надмірно ревнивими та владними натурами, які намагаються вирішувати все за неї.
Пестливі та розмовні форми: Мирося, Мирка, Мира, Славка, Славуня, Мирославка, Мируся. У документах латиницею ім'я передають як Myroslava (згідно з українською транслітерацією) або Miroslava. В інших слов'янських мовах: польське Mirosława, чеське та словацьке Miroslava, сербське й хорватське Miroslava. Чоловіча відповідність — Мирослав.
Відомі носії імені
- Мирослава Гонгадзе — українська журналістка, керівниця української служби «Голосу Америки»
- Мирослава Барчук — українська журналістка й телеведуча
- Мирослава Мудрак — мистецтвознавиця, дослідниця українського модернізму
- Мирослава Карпович — акторка, відома за серіалом «Татусеві дочки»
- Мирослава — героїня повісті Івана Франка «Захар Беркут»