Бачити уві сні померлих — зазвичай сон-застереження. Якщо ви бачите свого батька й розмовляєте з ним, то невдовзі укладете якусь невдалу угоду. Будьте обережні, підписуючи контракти, — вороги поруч із вами. Чоловіків і жінок після такого сну застерігають подбати про свою репутацію.
Бачити свою матір — застереження стримувати схильність до хворобливих настроїв і недоброзичливості до ближніх. Бачити брата, інших родичів чи друзів означає, що незабаром вас можуть попросити про милосердя або допомогу.
Бачити уві сні померлих живими й щасливими означає, що ви впускаєте у своє життя хибні впливи, які призведуть до матеріальних втрат, якщо їх не виправити зусиллям власної волі.
Снитися, що ви розмовляєте з померлим родичем і той намагається взяти з вас обіцянку, — застереження про майбутнє лихо, якщо ви не послухаєтеся даної вам поради. Згубних наслідків часто можна було б уникнути, якби розум міг осягнути внутрішню роботу й бачення вищого, або духовного, «я». Голос родичів — це лише те вище «я», що набуває форми, аби виразніше наблизитися до розуму, який живе поблизу матеріального плану. Між звичайними, матеріальними натурами так мало справжньої спорідненості, що людині слід покладатися на власну внутрішню сутність задля істинного вдоволення й радості. Парацельс говорить про це так: «Може статися, що душа людей, які померли, можливо, п'ятдесят років тому, з'явиться нам уві сні, і якщо вона промовляє до нас, ми маємо особливо пильно дослухатися до її слів, бо таке видіння не є ілюзією чи оманою; і цілком можливо, що людина здатна користуватися своїм розумом під час сну тіла так само, як і тоді, коли тіло не спить; і якщо в такому разі така душа з'являється їй і вона ставить запитання, то почує правду. Через ці турботливі душі ми можемо здобути чимало знань про добрі чи злі речі, якщо попросимо їх відкрити нам це. Багатьом людям такі молитви було почуто. Деяким хворим уві сні було відкрито, якими ліками їм слід скористатися, і, скориставшись ними, вони одужували; і таке ставалося не лише з християнами, а й з юдеями, персами та язичниками, з добрими й поганими людьми».
Автор не стверджує, що таке знання здобувається від зовнішніх або безтілесних духів, а радше через особисті «проблиски духу», що є в людині. — АВТОР.