Значення імені
Ім'я Марат найчастіше пов'язують з арабським коренем «мурад» (murād) — «бажане», «те, чого прагнуть», «мета». Звідси традиційне тлумачення — «жаданий», «довгоочікуваний син». Водночас частина дослідників вважає, що в народи колишнього СРСР ім'я прийшло не з арабської, а від прізвища французького революціонера Жана-Поля Марата, і лише згодом його «підтягнули» до східної етимології. Тож остаточної певності щодо походження немає, і обидві версії співіснують. У побуті ім'я сприймають як коротке, дзвінке й енергійне.
Походження та історія імені
Ім'я Марат поширене насамперед серед татар, башкирів, казахів та інших тюркомовних народів, де воно вписалося в ряд імен арабського походження з коренем «мурад». Саме прізвище Марат у французького публіциста й діяча Великої французької революції Жана-Поля Марата, імовірно, має топонімічне чи південнофранцузьке коріння і з арабським «мурад» прямо не пов'язане.
Пік популярності імені припав на 1920–1930-ті роки, коли в СРСР давали дітям «революційні» імена на честь діячів минулого — поряд із Спартаком, Робесп'єром та Жанною. Пізніше ім'я закріпилося вже без ідеологічного відтінку, передусім у татарських і мусульманських родинах, а також у мішаних сім'ях. В Україні Марат трапляється нечасто, переважно серед кримських татар та нащадків переселенців, і сприймається як виразне, але цілком звичне ім'я. У церковних календарях воно відсутнє, тому іменин у християнській традиції не має.
Характер і особисті якості
Маратові традиційно приписують рішучість, швидку реакцію й нелюбов до довгих вагань. Вважається, що це людина емоційна, азартна, яка легко спалахує, але так само швидко відходить і не тримає зла. Народні уявлення наділяють носія імені сильним почуттям справедливості: він не змовчить, якщо когось кривдять, і охоче стане на захист слабшого. Йому приписують також упертість і самолюбство — переконати Марата можна аргументами, але не тиском. У дружбі його вважають надійним і щедрим, хоч і вимогливим до відвертості.
Доля і життєвий шлях
Побутує думка, що Марат рано прагне самостійності й не любить довго працювати «на когось». Йому приписують хист до справ, де потрібні швидкі рішення та змагальність, — спорту, бізнесу, техніки, керівної роботи. Вважається, що життєвий шлях такої людини нерівний: періоди стрімкого злету можуть чергуватися з несподіваними падіннями, після яких він піднімається знову. У родині Марата описують як турботливого, але ревнивого чоловіка, для якого дім і рідні — головна опора. Народні уявлення радять йому вчитися терпіння: саме воно, за повір'ям, перетворює його запал на тривалий успіх.
Сумісність імені з іншими іменами
Вважається, що Маратові добре поруч із жінкою спокійною, тактовною й упевненою в собі, яка вміє згладжувати його поривчастість. Складніше, за народними уявленнями, складаються стосунки з тими, хто так само схильний до змагання за лідерство в родині.
Пестливі та розмовні форми: Маратик, Маратко, Мара, Марик, Марчик. У документах ім'я подають як Марат, латиницею — Marat. У родинному колі побутують також варіанти Мурат і Мурад, які сприймаються як споріднені імена. Жіночого відповідника ім'я не має.
Відомі носії імені
- Марат Сафін — тенісист, перша ракетка світу, переможець турнірів Великого шолома
- Марат Ізмайлов — футболіст, півзахисник, гравець московського «Локомотива» та збірної Росії
- Марат Башаров — актор театру й кіно та телеведучий
- Марат Казей — підліток-партизан часів Другої світової війни, герой численних книжок і фільмів
- Марат — головний герой п'єси Олексія Арбузова «Мій бідний Марат»